Жінки страждають від стресу та вигорання більше ніж чоловіки — дослідження

Статистика переконливо свідчить, що жінки помітно більше, ніж чоловіки, страждають від стресу та вигорання. Чому? Розповідає BBC.

У 2014 році консультантка з Мангеттену Джия прочитала бестселер Шеріл Сандберг «Включайся» (Lean In) і вирішила наслідувати приклад головної операційної директорки Facebook.

«Я щойно закінчила бізнес-школу Ліги Плюща, була сповнена ентузіазму й бажання «включатися», — каже Джия, яка не називає своє прізвище для захисту професійної репутації.

«Я була готова довести кожному, що я можу встигнути все: зробити блискучу кар’єру й бути чудовою мамою».

Але сьогодні 38-річна жінка говорить інакше. Вона розповідає, що роками не отримувала підвищення на роботі та збільшення зарплати, і вважає причиною цього те, що вона — жінка. Насамперед це ставлення стало помітним після того, як вона народила дитину у 2018 році.

Більша частина догляду за дитиною лежить на ній, тому що її чоловік — банкір і часто їздить у відрядження. Це вплинуло на її репутацію серед колег, переважно чоловіків, які вважали, що їй бракує кар’єрної мотивації. 

А потім почалася пандемія коронавірусу, й ситуація ще погіршилася. У березні 2020 року дитячий садок, який відвідувала її дочка, закрився, й Джия взяла на себе обов’язки няні, поєднуючи їх з роботою.

«Я відчувала, що годинами намагаюся не впасти з бігової доріжки, яка прискорюється дедалі більше», — каже жінка. 

«І водночас я усвідомлювала, що мені дедалі менше довіряють на роботі. Я відчувала, що кар’єра вислизає з моїх рук, а я нічого не можу вдіяти». 

На початку 2021 року психотерапевт Джиї сказав їй, що вона страждає від вигорання. У Джиї ніколи не було проблем із психічним здоров’ям. «Але тепер я кожен тиждень намагаюся пережити, зберігши здоровий глузд», — каже жінка.

Історія Джиї класична для глибоко вкоріненого дисбалансу у суспільстві, який загострила пандемія. 

Жінки, насамперед мами, набагато частіше, ніж чоловіки, змушені щодня поєднувати численні та часто непередбачувані домашні обов’язки з професією. 

Статистика показує, що від стресу й вигорання страждають більше жінок, ніж чоловіків, і насамперед це стосується тих жінок, у яких є діти. 

Для постпандемічного ринку праці це може мати чимало наслідків. А тому компанії та суспільство повинні шукати шляхи зменшення цього дисбалансу.

Нерівні вимоги

Останні дані щодо вигорання у жінок викликають занепокоєння. Згідно з опитуванням, проведеним LinkedIn серед майже 5 тисяч американців, 74% жінок сказали, що вони відчували помірний або сильний стрес через роботу. Серед чоловіків таку відповідь надав лише 61% респондентів. 

Жінка і дитина
Жінки мають складніший набір робочих і особистих обов’язків, що призводить до стресу

Значною мірою на вигорання впливає нерівність на робочому місці, пов’язана з традиційними гендерними ролями.

У США жінки все ще заробляють у середньому близько 82 центів на кожен долар, зароблений чоловіком. Схожий розрив і у багатьох країнах Європи. 

Джия підозрює, що помітний гендерний розрив у зарплаті є і в її компанії, хоча фірма не оприлюднює даних про зарплати. 

Величезний стрес у жінки також викликає усвідомлення того, що багато її однолітків заробляють більше за неї. 

«Мене засмучує те, що я отримую нижчу зарплату, однак і попросити про підвищення я не можу, тому що компанія й так постійно йде мені на поступки, пов’язані з доглядом за дитиною», — зазначає Джия. 

«Це постійна внутрішня боротьба». 

Дослідження пов’язують низькі доходи з вищим рівнем стресу й погіршенням психічного здоров’я в цілому. Однак нерівність в умовах роботи посилює вигорання саме жінок. 

Пандемія — каталізатор 

Браян Кропп, керівник відділу досліджень людських ресурсів у міжнародній компанії Gartner, погоджується, що Covid-19 помітно посилив чинники, які впливали на вигорання жінок. 

Жінка на кухні
З початком пандемії багато жінок виявили, що їхні домашні обов’язки збільшилися

Дослідження, проведене вченими з Гарварду та Лондонської школи бізнесу, виявило, що жінки, насамперед матері, витрачали значно більше часу на догляд за дітьми та домашні справи під час Covid-19, ніж раніше. 

І ці зміни безпосереднє вплинули на добробут жінок. Багато жінок і так за замовчуванням були доглядальницями у своїх домогосподарствах, але пандемія закрила заклади, які дозволяли їм збалансувати роботу й домашні обов’язки. 

Саме це сталося із Сарою у березні 2020 року, коли школи в Нью-Йорку закрилися вперше. «Спочатку нам повідомили, що школи залишатимуться закритими до кінця квітня, і я думала, головне — дожити до цього часу, і тоді все буде добре», — згадує жінка.

Тепер, через півтора року з початку пандемії, її двоє синів 6 і 9 років тільки звикають до навчання офлайн, і життя Сари різко змінилося.

Вона почала страждати від тривоги у квітні 2020 року. Тиск від поєднування домашнього навчання дітей і роботи менеджера з маркетингу великої технологічної компанії перевантажив її. 

Вона втратила сон, постійно хвилювалася і переживала депресію. Найгіршим було те, що вона постійно відчувала, що робить все не так, як треба, тому що зробити краще просто не було часу. 

Через шість місяців пандемії стало зрозуміло, що щось треба змінювати. Чоловік Сари, адвокат, заробляв набагато більше, ніж вона, і так було ще з того часу, як вони одружилися у 2008 році. 

І отже, у серпні 2020 року пара вирішила, що Сара залишить роботу, щоби стати домогосподаркою. 

«До цього я ніколи не знала, що означає вигоріти, — каже жінка. — Тепер я й тіні сумніву про це не маю». 

Досвід Сари далеко не винятковий. У вересні минулого року, коли пандемія набирала обертів, понад 860 тисяч американських жінок залишили роботу проти 200 тисяч чоловіків. 

За іншими оцінками, кількість матерів, які звільнилися у США з лютого по вересень минулого року, становила 900 тисяч, а кількість батьків-чоловіків — 300 тисяч. 

Оскільки під час карантину жінки втратили важливі соціальні заходи, які допомагали знизити стрес, лавина додаткових домашніх обов’язків із паралельною роботою стала для багатьох чимось більшим, ніж вони могли витримати. 

Якою ціною? 

Експертів з робочої сили турбує, що вигорання й депресія жінок на роботі може відштовхнути майбутні покоління від амбітних професійних цілей, насамперед якщо вони хочуть створити сім’ю. 

Це може ще більше посилити гендерну нерівність на ринку праці.

Дані опитувань підтверджують це занепокоєння. 

Статистика, зібрана CNBC та центром дослідження громадської думки SurveyMonkey на початку цього року, показала, що число жінок, які вважають себе «дуже амбітними» в кар’єрі, помітно знизилося під час пандемії. 

Занепокоєння викликає й те, як гібридна робота вплине на гендерну рівність на робочому місці. 

Дослідження показують, що жінки частіше, ніж чоловіки, працюють вдома в умовах пандемії. Але за деякими даними, людей, які працюють з дому, рідше підвищують, ніж тих, хто частіше спілкується з менеджерами. 

«Жінки кажуть, що вони так само наполегливо працюють і роблять так само багато, але якщо я працюю вдома, ймовірність того, що мене підвищать, нижча», — каже Кропп. 

«Це дуже демотивує».

робота і батьківство

На думку Кроппа, щоби не втрати жіночі кадри, організації повинні розуміти, що старі практики на робочих місцях більше не відповідають цілям. 

Менеджерам варто переглянути структуру компаній, щоб сприяти справедливості та рівності можливостей, каже фахівець. 

Це означає рівність в оплаті праці та рівні можливості для просування по службі, а також створення культури прозорості. 

Кожен працівник — матері, батьки та ті, хто не мають дітей, — повинні відчувати, що їх цінують і що вони можуть повністю розкрити свій професійний потенціал. 

Стів Гетфілд, керівник відділу майбутнього роботи в компанії Deloitte, зазначає, що жінки-матері, насамперед на керівних посадах, є дуже важливими прикладами для наслідування.

«Те, що вони відчувають зараз, помітно вплине на нових співробітників, а тому компанії повинні довести, що вони здатні піклуватися про всіх співробітників», — каже він.

На думку Джиї, яка каже, що перебуває на межі звільнення з роботи, помітні зміни повинні відбутися як на робочому місці, так і вдома. 

«Пандемія дала мені зрозуміти, що ми всі маємо зіграти певну роль у руйнуванні гендерних стереотипів», — каже вона. 

«Так, звичайно, є ситуації, коли для жінки має сенс піти з роботи й взяти на себе обов’язки доглядальниці, але варто розуміти, якою ціною це відбувається», — каже Джия.

«Зараз 2021 рік, але іноді мені здається, що ми у 1950-х роках».