Попри глобальні зусилля по досягненню гендерної рівності до 2030 року, репродуктивні права жінок продовжують порушуватись  у багатьох країнах світу. Про це свідчать свіжі дослідження Фонду народонаслення ООН, повідомляе The Guardian

Всі намагання досягти гендерної рівності вже у найближчі 10 років можуть виявитися марними на тлі ситуації, в якій реально перебувають сотні мільйонів жінок у всьому світі: вони досі позбавлені права піклуватись про власне репродуктивне здоров’я, звертатись по медичну допомогу тощо. 

Майже половина жінок та дівчат, які проживають у більш ніж 50 країнах світу, не в змозі приймати власні рішення щодо своїх репродуктивних прав, до чверті вони заявляють, що не в змозі сказати «ні» на сексуальні вимоги .

Про це свідчать результати даних , опублікованих Фондом народонаселення ООН,

Лише 55% жінок та дівчат у 57 опитаних країнах сказали, що можуть приймати самостійні рішення щодо доступу до медичної допомоги, чи використовувати контрацептиви, чи займатися сексом.

У регіонах 76% опитаних жінок у Східній та Південно-Східній Азії та 74% в Латинській Америці та Карибському басейні заявили, що вони мають певну самостійність щодо своїх сексуального та репродуктивного здоров’я та прав, тоді як в Африці на південь від Сахари та в центральній та південній Азії цифри значно нижчі – 48% та 43% відповідно. У Малі, Нігері та Сенегалі менше 10% жінок сказали, що можуть приймати рішення щодо свого репродуктивного здоров’я.

Цифри показали, що: загалом — старші, освіченіші жінки, які проживають у містах, швидше за все можуть приймати власні рішення.

Отримані результати ґрунтуються на демографічних та медичних дослідженнях, проведених серед дівчат та жінок віком від 15 до 49 років, які перебувають у шлюбі або перебувають у стосунках.

Вперше результати опитування були використані для обчислення прогресу у досягненні загального доступу до сексуального та репродуктивного здоров’я та репродуктивних прав, що є ціллю цілей ООН в галузі сталого розвитку .

«Це великий дзвінок», — сказала Емілі Філмер-Вілсон, радник Фонду нароонаселення з прав людини. «У Фонді це відкриває двері для дискусій, щоб переглянути, що саме нам потрібно зробити більше, а що – краще».

За словами Філмер-Вілсон, попередні заходи щодо захисту репродуктивного здоров’я та прав жінок мали тенденцію зосереджуватися на доступності послуг як таких, а не на тому, щоб, власне, жінки могли фізично скористатись цими послугами.

«Нам потрібно подивитися на монету з обох боків. Попит і пропозиція. Сторона попиту не задовольняється настільки, наскільки це має бути, і ми бачимо ризик відкату назад»,- акцентує увагу Філмер-Вілсон.

За останні кілька років спостерігається зростання консервативних рухів та урядів у всьому світі, в тому числі в США , які намагаються ущемити права жінок та навіть скасувати їх. Це  значною мірою орієнтоване на закони про аборти, але має негативний вплив на інші медичні послуги.

Фонд також розглянув, скільки країн мали закони та політику, які гарантували повний і рівний доступ до сексуального та репродуктивного охорони здоров’я та освіти.

Збираючи дані з 107 країн, де проживає 75% населення світу, дослідники виявили, що понад 90% мали закони, що гарантували права на материнську допомогу, аборти, контрацептивні послуги та добровільний доступ до консультування та тестування на ВІЛ.

Але лише 62% мали закони чи національну політику, яка ставила сексуальну освіту обов’язковою до шкільної програми. Лише 76% мали закони, що забезпечують доступ до допомоги після переривання вагітності, а 28% країн, де аборт був законним, вимагали, щоб чоловік погодився на процедуру.

Філмер-Вілсон заявила, що дані позначають важливий «крок вперед» у точному доступу до досвіду жінок.

«У нас було сильне відчуття, що жінки не мають повноважень у цій галузі (сексуальне та репродуктивне здоров’я та права), але у нас не було даних, які б це підтвердили. Зараз у нас є ».

Глобальних зусиллях по досягненню гендерної рівності до 2030 року.